Записки охотника :)

Партнеры

Блог

Марафон 400км.

   16 Июля Пн в 06:55 2012   
 
300-ку їхав на шосейнику, цього разу вирішив спробувати на мтб. До місця старту, в Долину, мені потрібно було їхати потягом з Ів-Франківська, а до потяга з Бурштина вирішив доїхати своїм ходом. В Галичі, при спробі скоротити шлях, переднім колесом втрапив у непомітну в траві 10см канавку ну і неминуче згримів. Обдертий лікоть та долоні єрунда, можна їхати, але сильний біль від удару об якусь частину велосипеда в широкий медіальний м’яз біля коліна, не давав вільно розгинати ногу. Коліно поволі збільшувалось в розмірах. Невже все скінчилось для мене ще й не почавшись?! Що робити? Вертатись додому на диванчик? Мабуть все таки доїду до Франика і послухаю якими будуть відчуття. Охолодження забитого місця морозивом, мазь, еластичний бинт і я приймаю наступне рішення їхати в Долину. На старті пристроївся метрів за 30 позаду всіх обдумуючи їхати чи ні. Поки думав всі стартонули вже метрів на 200. А! Їду! Ну що сказати, коли входив у ритм, забите місце вже не так дошкуляло болем, можна було крутити. Проблемно було тільки коли хотів додати швидкості, забитому м’язу слід було більше напружитись і тупий біль одразу регулював оберти на легші. Особливо біль дошкуляв на підйомах, тому щоб не розтягувати в часі цей мазохізм, намагався в міру своїх можливостей долати їх швидше. Довшу частину ділянки до КП-1 їхав з львів’янином singletrack. На КП-1 (174км) здавалось розгорнуто цілий вело сервіс. Особливо драматичним було намагання щось зробити з рожевим Bianchi Юлі. Хотілось поділитись з нею запасом запасок… нажаль я на мтб цього разу. Перекус, взяв необхідне, трохи перепочив і рушив далі. До Ужка їхалось терпимо, маю на увазі травмований м’яз, та все одно часу в дорозі з невеликими швидкостями я витратив чимало і наверх перевалу вибрався коли сонце вже зайшло, а за об’їздом чисельних ям непомітно насунулась ніч. Швидкість впала дуже сильно. Ями і їх кількість просто нереальна. Я ніколи б не подумав що ТАКЕ існує на білому світі! Ні, ну як би я проїзджав тут ще у світлу частину доби то їхалось би швидше, а коли ліхтар вихоплює 8-10м дороги то щоб не скрутити собі в’язи доводиться пересуватись поволі. Далі більше. Мало тобі чоловіче забитого м’яза і ямів серед темної ночі? На тобі друже ще грозу на перевалі. З блискавицями, зливою та шквальним вітром. Гроза мене застала в районі с. Мельничне, на висоті 740м. Дякую тобі боже, що разом з цим ти дав і прихисток у вигляді дерев’яної автобусної будки. Туди я встиг сховатись перш ніж розверзлись небеса. Шквал бив у напрямку входу. Забився навпочіпки в кут. Кут зі стійким смородом сечі, але він єдиний куди не задувало дощем. Година 23.14, телефонує Андрій Ярош. Він залишився на КП-2 (285км) з ще кількома учасниками. Дякую йому і Івану за те що переживали за мене, телефонували і питались де я знаходжусь на даний момент. Кажу що недоїхав ще до Турки, сиджу в автобусній будці і слухаю громовиці. Через сорок хвилин все скінчилось і я, майже сухий, рушаю далі. Швидкість впала ще більше, до всього додався туман, який стелився аж доки почав спускатись на гальмах в Турку. Потім ще один, як виявилось останній перевал, здолався якось легко, що я навіть оптимістично подумав доїхати до фінішу. За 4км до КП-2 мене доля накриває дощем але і знову дає прихисток у вигляді автобусної будки. Заховався. Знову телефонє Андрій Ярош, каже та ти вже близько, давай, тут у нас сухо й тепло. Їду. Дощ лиє як з відра. Дощовик виявився віндстопером і я промок до нитки. Ніякі матюки не допомагали проти ям і я тільки благав щоб вони пошвидше скінчились. Уявляєте як приємно було побачити у плямі світла фари напис «КП-2 200м». Доїхав! Там вже глянув на годинник, 2:16, зрозумів що в час я не вкладусь ніяк навіть при великому бажанні їхати далі. Так. Не вдалось мені пройти цей марафон. Цього разу не вдалось. Я думаю що кожен намагається навіть у невдачах знайти щось позитивне і навіть якісь досягнення. Таким досягненням для себе вважаю подолання всіх 8 запланованих карпатських перевалів. Нічого. Підтренуюсь, накупую ізотоніків-анаболіків…   жартую. До зустрічі в наступному році колеги

   7 5

Оставить комментарий

Вы не зарегистрированы и не можете комментировать. Пожалуйста зарегистрируйтесь или войдите